У середині червня 2026 року США та Іран підписали меморандум про взаєморозуміння, який передбачав 60-денний період для узгодження остаточної мирної угоди. Документ охоплював розблокування судноплавства у Ормузькій протоці, зняття морської блокади з боку США, розмороження активів і пакет економічної допомоги для Тегерана. Сторони мали час до середини серпня, аби повернутися до розв’язання конфлікту.
У вівторок, 28 липня 2026 року, президент США Дональд Трамп і прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу провели зустріч в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні. За даними The Telegraph, оприлюдненими 31 липня, лідери обговорили посилення економічного тиску на Іран «кінетичними та некінетичними засобами» та можливість наземної блокади країни.
Параметри можливої блокади
Один із варіантів передбачає переконання сусідніх держав посилити контроль або закрити прикордонні переходи, що суттєво обмежило б імпорт та експорт Ірану. Реалізація потребуватиме співпраці Іраку, Туреччини, Пакистану, Афганістану, Туркменістану, Вірменії та Азербайджану. У Вашингтоні Пакистан та Ірак розглядають як найбільш уразливі ланки. Блокада може бути зосереджена на переходах Інче-Борун і Сарахс на кордоні Ірану й Туркменістану, а також на портах Бандар-Аббас і Чабахар на півдні, куди заходять судна з китайськими вантажами, зокрема сотнями переносних зенітно-ракетних комплексів.
Три сценарії та позиції сторін
Трамп і Нетаньягу розглянули три можливі сценарії: укладення угоди з Іраном, продовження морської блокади або відновлення ударів. Нетаньягу не віддав переваги жодному з трьох варіантів. Трамп вважає, що його стратегія щодо відкриття Ормузької протоки зайшла в глухий кут. Представник Білого дому заявив: «Головнокомандувач має у своєму розпорядженні всі варіанти».
Залишити відповідь